Познань стала першим містом у Польщі, де було запущено тролейбусне сполучення. Ця важлива подія відбулася в 1930 році. Відтоді містяни з великим задоволенням сідали у великий автобус, який жартівливо називали «biedatramwaje», і каталися містом, пише poznan-future.eu.
Введення ліній в експлуатацію
12 лютого 1930 року в Познані було відкрито 2-х кілометрову лінію: Rynek Śródecki — вул. Бидгощська — вул. Завади — вул. Глувна. Вартість проїзду від вулиці Глувна до Срудки становила 20 грошей, а квиток із пересадкою на трамвай — 35 грошей. Дорогою тролейбус робив 6 зупинок. Поїздка займала 12 хвилин.
Газета «Kurier Poznański» писала, що на честь цієї радісної події влаштували святкову церемонію, на якій зібралася велика кількість людей. Серед них були представники воєводства, магістрату та Познанської електричної залізниці. Перш ніж перший тролейбус вирушив у дорогу, його освятив отець Антоній.
Ще одне видання «Dziennik Poznański» повідомляло про принцип роботи нового транспортного засобу, а саме, що тролейбус оснащений двома дротами, один із них подає струм на двигун, а інший — відводить його. У салоні тролейбуса було 37 сидячих і 23 стоячих місць.
Перша зупинка тролейбуса — Rynek Śródecki, місце, яке більше не існує. Зберігся тільки північний фасад. Решту знесли наприкінці 1960-х років, а саме під час будівництва двосмугової дороги, що ділить Тумський острів навпіл і з’єднує Срудку з центром міста. Тут починався тролейбусний маршрут і закінчувався трамвайний. Розклад було складено таким чином, щоб ті, хто виходив з автобуса, могли відразу ж пересісти на інший вид транспорту. Перший тролейбус вирушав зі Срудки о 6:50 ранку, а останній — із Глувни о 22:10 вечора.
Створення лінії, а згодом і тролейбусної мережі в Познані було результатом розрахунку. Жителі віддалених районів потребували доступу до центру, але через значну відстань прокладати довгі трамвайні маршрути було нерентабельно. Тролейбус частково допоміг розв’язати цю проблему. Повітряну контактну мережу побудували швидше, ніж трамвайну лінію, і її можна було вкорочувати, подовжувати або переміщати. Перші три тролейбуси завезли до Познані з Англії, наступні 2 побудували в 1933-1934 роках на місцевому заводі.
Після краху розвиток
Тролейбуси припинили курсувати в Познані 5 вересня 1939 року, коли перервалася подача електроенергії з електростанції в Гарбарах. Через 2 місяці німці, припускаючи, що Познань назавжди залишиться у складі Рейху, відновили рух на лінії Срудка-Глувна. Незабаром вони побудували другу тролейбусну лінію, маршрут якої пролягав Варшавською вулицею. Тролейбуси вийшли на цю лінію у вересні 1941 року. Ще одну лінію створили в 1944 році. Вона тягнулася від вулиць Шпитальної та Домбровського до Ситково.
Також німці привезли до Познані трамваї й тролейбуси, награбовані з територій, окупованих Вермахтом. У 1943 році з Києва до Познані переправили 6 тролейбусів, а в 1944 році — понад 30 трамваїв. Після цього окупанти встановили правила на користування громадським транспортом. Поляки могли заходити в тролейбус тільки після того, як німці вже зайняли свої місця. Також було заборонено сідати поруч із німцями та говорити польською. З 7:15 до 8:15 поляки взагалі не могли користуватися громадським транспортом, адже якраз у цей час німецька молодь йшла до школи. Таких заборон було дуже багато, і постійно вводили нові, суворіші.
20 січня 1945 року тролейбуси припинили свій рух. Під час боїв за місто в січні тролейбусна мережа серйозно постраждала. Після закінчення воєнних дій і звільнення Познані, всі лінії відновили, і тролейбуси почали курсувати за маршрутом Ботанічний сад — Лавиця.
Повоєнний період, а точніше 1940-1950 роки були часом динамічного розвитку громадського транспорту в Познані. Кілька затонулих тролейбусів привезли з Гожува-Великопольського та відремонтували. На початку 1948 року в місті діяли три окремі тролейбусні лінії, позначені літерами з кінця алфавіту. Це були:
- Z — Мостова — Срудка — Глувна, довжиною 3,2 км;
- W — Мостова — Срудка — ос. Варшавське, довжиною 3,8 км;
- U — Оґроди — Ситково, довжиною 2,7 км.
У 1950 році в Познані було 7 тролейбусних ліній. У 1954 році їх позначали не літерами, як раніше, а номерами — від 101 до 106.
Кінець епохи тролейбусів
3 лютого 1952 року сталася страшна аварія в історії міського громадського транспорту. Тролейбус, що прямував зі Срудки в центр міста, скотився зі зледенілого Цибінського мосту в замерзлу річку. Шестеро пасажирів загинули на місці, понад 10 осіб дістали серйозні поранення.
У 1960-х роках тролейбуси почали поступатися місцем трамваям і автобусам, які були надійнішими й довозили пасажирів у найвіддаленіші райони міста. Вся проблема полягала в погано функціонуючій тролейбусній мережі, яка складалася з 4 незв’язаних між собою ліній, що ускладнювало технічне обслуговування. У 1966-1970 роках тролейбусні лінії послідовно ліквідовували. Останній маршрут №103 було здійснено 29 березня 1970 року. На зміну тролейбусам прийшли автобуси, але це вже інша історія.
