Познань – це місто, яке славиться багатьма замками та резиденціями, які бажає відвідати кожен турист, приїжджаючи сюди.
Королівський замок вважається культурною спадщиною Познані і входить в топ – найвідвідуваніших місць серед туристів.
Якою є історія замку і які таємниці це місце криє за собою, ми дізнаємось у цій статті на poznan-future.eu.
Початок існування
Точної дати заснування замку немає, лише є пропущення і факти, на які опираються дослідники культури Польщі.
Однією з найпоширеніших версій є та, що замок було зведено в роки, коли правив князь Пшемисл І. Він був князем Великої Польщі і правив з 1239 року до 1257 року. Він був войовничим князем, разом з братом Болеславом Побожним йому вдалося відвоювати Велику Польщу від усіх, хто претендував на цю територію.
Все почалось з цегляної житлової вежі на пагорбі, який зараз має назву – Гора Пшемисла. Увесь пагорб був оточений частоколом. Як можна зрозуміти, використовувалась вежа для оборони.
Також правдоподібною є та версія, що почав будувати замок саме вже син Пшемисла І – Пшемисл ІІ. В нього були трішки інші цілі стосовно польських земель – він хотів їх усіх об’єднати під своє правління. У 1295 році Пшемисл ІІ став королем Польщі, проте довго він ним не був, бо через рік його вбили. Тому процес, який він розпочав щодо резиденції, було перервано на невизначений час.
Навіть на самій споруді дослідники помітили під час досліджень, що не всі мури мають однакову кладку : половина з них має вендійську, інша половина – готичну, що свідчить про те, що пройшло немало часу з того періоду, як будівництво було відновлено. Вважають, що будівництво закінчив вже Казимир ІІІ Великий у 1330-х роках.
Визначні події у замку
До замку приїжджало багато визначних осіб того часу, так само було укладено декілька угод та ділових зустрічей.
Саме у 1330-х роках в цьому місці Казимир ІІІ Великий (польський король) та Ян І Сліпий (чеський король) уклали мирну угоду між собою, яка стала вагомою для подальших відносин двох країн.
У 1493 році Йоганн фон Тіфен, який в ті часи був великим магістром тевтонського ордену, склад у замку угоду польському королеві, яка супроводжувалась символічним церемоніалом. Називали таку угоду омажем.
Перебудови
Зміни у замку хотів запровадити бодай не кожен, хто приходив до влади.
Вже до 16 століття замок не вважався офіційною резиденцією польських королів, а перейшов у володіння польських старост. Лукаш Гурка, який був одним з таких старост, приклад достатньо зусиль, щоб усі зайнялися реконструкцією замку. І вона таки розпочалась, проте все було марно, адже у 1536 році сталася масштабна пожежа, після якої практично все згоріло.
Наступним, хто практично з нуля почав відбудовувати резиденцію, був староста Анджей Гурка. Цей чоловік один з небагатьох, хто вніс великі зміни в саму архітектуру замку: тут вже можна було помітити не готичний стиль, а ренесанс, який говорив про щось нове та відновлене.
На руйнування та перебудови впливали також запеклі бої, які точилися у 18 столітті. В самому розпалі була Північна війна, під час якої до Познані прийшли шведи і їхня армія практично розграбувала місто і разом з цим значних пошкоджень зазнав і сам замок.
Хоча був один сміливець, який все ж наважився спробувати відновити замок. Староста Казимир Рачинський спробував почати роботи над будівництвом замку, проте тоді Познань потрапила до складу Прусського королівства, знову зазнала пошкоджень, а разом з нею постраждав і сам замок.
Так само великих пошкоджень замок зазнав під час Другої світової війни.
Відновлення королівської резиденції вже як історичної пам’ятки почалось в ті часи, коли Польща стала Народною Республікою. Вже у 1950-х роках замок мав більш-менш відновлений вигляд.
Лише у 21 столітті замок було повноцінно відновлено: 2002 рік став роком, коли замок вперше з 16 століття мав свій первинний вигляд.
Легенди про замок : міф чи реальність?
Багато містиків Познані стверджують, що на місці, де розташований королівський замок, лежить прокляття. Не всім він подобається через такі чутки і легенди, які до сьогодні точаться навколо нього.
Ще до заснування резиденції на горі Пшемисла тут було язичницьке місце. Після того, як поляки почали відмовлятися від язичництва, злі сили сильно дратувались і на знак помсти відірвали частину пагорба, викинувши його в річку, що мало б призвести до затоплення міста.
Проте добро завжди перемагає зло: злих духів зупинив спів півнів, а на місці, де було вирвано пагорб – появився великий валун, який ще до сьогодні лежить на лівому березі річки Варти.
Ще одна, не менш страхітлива легенда про замок – легенда про вбивство Людгарди, яка була дружиною засновника резиденції – Пшемисла ІІ. Кажуть, що такий наказ – задушити жінку дав розлючений Пшемисл ІІ, який не отримав спадкоємців від дружини, а це було дуже важливо для нього, як для короля. Після скоєного злочину, Пшемислу ІІ було дуже важко, тому він, щоб спокутувати свої гріхи, наказав збудувати монастир домініканців у Познані.
Про таку жінку як Людгарда люди складали багато пісень та переказів. Багато художників та поетів змальовували образ красивої молодої жінки у своїх витворах мистецтва.
За чутками, привид Людгарди продовжує блукати замком, а разом з ним блукає і Чорний лицар, який був помічений на похоронах княгині у кафедральному соборі у Гнєзно.
Такий злочин не залишив Пшемисла ІІ жити спокійне життя, тож згодом він жорстоко загинув. Вбив його граф Бранденбурзський.
Пагорб, який був названий в честь Пшемисла також постраждав від його злочину. На цьому місці намагались будувати різні будівлі, проте, жодна з них не могла довго встояти.
Не всі люди вірять у ці легенди, проте думка, що місце має свої особливі історичні і навіть трішки містичні секрети, не покидає нікого.
Королівський замок у сьогоденні
Замок є відкритим для відвідувачів: тут функціонує музей, часто проводяться виставки. Крім цього, завдяки такому “виграшному” розташуванні на пагорбі, з замку видніється неймовірний краєвид, де видно усю ринкову площу та навіть Ратушу.
Туристи із захопленням блукають по території, зупиняючись на кожному кроці, щоб розглянути все до деталей, зробити красиві кадри і поринути в історію цього загадкового та історичного місця.
