Гурчинський некрополь — це одне з найстаріших кладовищ Познані. Його можна порівняти тільки з цвинтарями в Єжице і Дембиці. Це місце має дивовижну архітектуру та цікаву історію, про які поговоримо детальніше на poznan-future.eu.
Усе починалося з церковної парафії та костелу
До кінця ХІХ століття мешканці Гурчина і Лазаря належали до церковної парафії св. Мартина, а померлих ховали на цвинтарі св. Мартина або в Коморниках. Однак збільшення католицького населення змусило задуматися про нову церкву та парафію. Ініціатива виходила від пастора парафії св. Мартіна — Яна Левицького — і жителів вищезгаданих сіл, які на той час ще не були передмістям Познані.
З 1894 року почалися роботи зі зведення нового костелу. Частину витрат на будівництво взяли на себе самі жителі, створивши організаційний комітет. Таким чином, у 1901 році Едвард Ліковський освятив новий Костел Матері Божої Скорботної, який належав до парафії св. Мартіна. Однак створення нової церковної парафії затягнулося через конфлікт, який виник між отцем Левицьким і комітетом. Уся справа була в грошах, а точніше, в рахунках за будівництво церкви та справедливому розподілі майна. У 1907 році отець Левицький вирішив пожертвувати новій парафії 50000 марок на оплату термінових рахунків і кілька акрів землі для майбутнього кладовища. Попри це сторони не дійшли згоди. У 1909 році смерть священника поклала край суперечці.
У 1910 році відбувся поділ парафії св. Мартіна. Новим управителем Костелу Матері Божої Скорботної став отець Казімєж Малинський, але нову парафію офіційно було засновано 1 січня 1913 року. Її першим парафіяльним священником став вищезгаданий Малинський. Раніше, у 1910 році, почалося будівництво парафіяльного цвинтаря.
Облагородження кладовища
Розробку проєкту кладовища довірили Болеславу Зіолковському. Територія некрополя була розділена на симетрично розташовані ділянки по обидва боки головного проспекту. Кладовище займало площу 8 гектарів. З одного боку його оточували поля і сади, що належали селянам Гурчина, а з іншого — будинки. План некрополя не відрізнявся від інших цвинтарів, побудованих у той час. Уся територія була поділена на невеликі ділянки, у центрі кладовища проходила головна алея, від якої розходилися дрібні доріжки, що вели до окремих ділянок. Уздовж алеї росли: ясени, липи, клени, тополі, верби. У 1920 році в некрополі висадили близько 30 ялин, привезених із Південної Америки, але, на жаль, морози погубили ці дерева. Після цього знову провели озеленення. Багато чагарників і дерев ростуть донині, завдяки чому некрополь зберіг свій парковий характер і є оазою тиші та спокою. У 1991 році було проведено інвентаризацію, під час неї з’ясувалося, що на території кладовища росте 584 дерева і чагарники.
Справжнім архітектурним шедевром цього місця є каплиця в неоготичному стилі, яку звели в 1912 році біля головної алеї. Її проєктуванням займався Казімєж Руцинський. Цей архітектор також спроєктував будинок управителя цвинтаря, зведений поруч зі входом, з лівого боку, на краю першої ділянки. Будівля виконана в одному стилі з каплицею. Тепер вона служить конторою некрополя. Одним із найхарактерніших елементів цвинтаря є монументальна брама, виготовлена з чавунних прутів у 1914 році. Центральним елементом обох стулок воріт є монограма Христа «IHS», вписана в ромб.
Перші поховання
Спочатку цвинтарем мали керувати представники парафії св. Мартіна і костелу Матері Божої Скорботної, бо створювався він за кошти обох парафій. Згодом парафія св. Мартіна відмовилася від права спільного управління некрополем, але зберегла за собою право на поховання своїх парафіян на частині кладовища.
Перше поховання Маріана Моравського на Гурчинському кладовищі відбулося 8 червня 1911 року. Однак до кінця 1911 року, всього за 7 місяців, вже було здійснено 325 поховань. Більшість із них становили новонароджені та маленькі діти, що свідчить про високу смертність серед маленьких жителів Познані. Цікаво й те, що на некрополі спочатку не виділили жодної ділянки для дітей. Серед прізвищ людей, похованих на цьому цвинтарі, переважали представники родин, які впродовж багатьох років проживали в Гурчині.
Значну частину похованих становили бідняки, яких ховали коштом соціального забезпечення. З цієї причини за 20 років існування некрополя переважали земляні могили, які швидко руйнувалися, звільняючи місце для інших. Лише в 1930-х роках, коли почався процес урбанізації Гурчина і Лазаря, на цвинтарі з’явилися цегляні могили, більшість із них збереглися до наших днів.
Некрополь під час Другої світової війни
Під час окупації Гурчинський цвинтар був одним із двох чинних римо-католицьких некрополів, але його управління перейшло до німців. У цей період тут ховали поляків, убитих у таборах і в’язницях. У двох братських могилах поховані останки щонайменше кількох тисяч осіб, здебільшого жертв Форту VII й Солдатського дому. Крім того, тут похований прах тих, кого спалили в крематорії Познанського університету. Після закінчення війни на згадку про жертв було встановлено меморіальні дошки.
У 1950-1960-ті роки провели масштабну ексгумацію, до якої було включено некрополь Гурчина. Тіла кількох десятків людей ліквідували з цвинтаря св. Мартіна, розташованого на вулицях Товарова та Оборницькій, і перепоховали тут.
Важливим моментом в історії Гурчинського некрополя стало включення його до реєстру пам’яток і взяття під охорону. Це рішення було ухвалено в лютому 1984 року. Причиною внесення цвинтаря до реєстру пам’яток послужило те, що він має унікальне паркове оформлення з рідкісними рослинними зразками й низку надгробків, які становлять високу художню та історичну цінність.
Могили відомих людей
На Гурчинському цвинтарі похований Францішек Ратайчак (1887-1918) — повстанець Великої Польщі. Надгробок Ратайчака спроєктував Станіслав Ягмін у 1924 році, але до наших днів він не зберігся. Під час окупації німці його знищили. Сучасний надгробок датується 1968 роком і є роботою Ришарда Скупіна.
Казімєж Новак також похований на цьому некрополі. Він був мандрівником, журналістом, який у 1931-1936 роках перетнув африканський континент від Триполі до Голкового мису і назад. Пішки Новак подолав 40 000 кілометрів.
На Гурчинському цвинтарі спочиває відома польська співачка Марія Тромпчинська, яка підкорювала європейські оперні сцени. А також Костянтин-Антоній Горський — великий скрипаль, композитор, диригент і педагог. Кілька років цей чоловік був капельмейстером Великого театру в Познані. Він написав дві опери та безліч інструментальних творів.
У 2014 році на Гурчинському цвинтарі поховали Станіславу Кваснєвську, яка була актрисою театру і кіно. Вона виступала на сценах багатьох польських театрів. Багатьох вражає могила Сувальських, у якій поховані наступні покоління родини відомих познанських підприємців-будівельників.
На Гурчинському кладовищі налічується понад 20 000 могил, а за його 100-річну історію тут поховали близько 6000 осіб. Безумовно, Гурчинський некрополь — це гарне спокійне місце, яке обов’язково варто відвідати не тільки в День усіх святих.
Дістатися з Познані до кладовища можна громадським транспортом або власним автомобілем.
