У XIX столітті Познань була зовсім не такою, якою є зараз. Із занедбаного міста, в якому переважали маленькі будиночки з курниками й свинарниками, вона перетворилася на європейський мегаполіс із чудовими прибутковими будинками та віллами, пише poznan-future.eu.
Житло на початку XIX століття
На початку XIX століття більшість житлових будинків у Познані були одноповерховими зі зверненими фронтонами до вулиці, частіше за все дерев’яні, вкриті черепицею і соломою. У них зазвичай жила одна сім’я. Деякі додаткові приміщення використовували як майстерню або магазин, і разом із сім’єю господаря в них мешкали й робітники, які працювали в майстерні. У задній частині будинку розташовувалися свинарники, стайні, сараї. Попри те, що будинки цього типу поступово витіснялися багатоквартирними, вони все ж не зникли повністю.
На площі Старий ринок збереглися класичні двоповерхові прибуткові будинки. На першому поверсі розташовувався довгий вестибюль, через який можна було потрапити в магазин, майстерню або на подвір’я. Щоб пройти на другий поверх, потрібно було підніматися крутими сходами. На першому поверсі жив господар із дружиною, а на другому — їхні діти, слуги, робітники. Розвиток Познані на межі XVIII-XIX століть призвів до того, що в межах міста з’явилося кілька садиб. Це були дерев’яні або цегляні одноповерхові будинки з аркадами й похилим черепичним дахом. Усередині них був просторий вестибюль, з боків якого розташовувалися кімнати для слуг і сім’ї господаря. Найхарактернішою будівлею цього типу був будинок Міцельських на вулиці Огродовій, знесений за часів Польської Народної Республіки.
Важливо зазначити, що житловими спорудами початку ХІХ століття були не тільки прибуткові будинки, а й невеликі особняки та садиби. У перші роки XIX століття з’явилися одноповерхові будинки, в яких жили прусські чиновники. Вони розташовувалися на вулиці Вільгельмівській (нині проспект Марцинковського).
У 1838 році звели перший чотириповерховий прибутковий будинок у Познані, після чого прусська влада розробила нові будівельні правила, які забороняли зводити дерев’яні будинки з черепичним або солом’яним дахом. Також не можна було зводити будинки фронтоном, що виходить на вулицю.
Розвиток будівництва в місті та складнощі, з якими стикалися містяни
Справжній будівельний бум у Познані стався в 1870-ті роки. На той період у житловому будівництві міста переважали багатоповерхові будинки, з пишними фасадами, у яких перепліталися кілька різних історичних стилів — готика, ренесанс, класицизм та інші. Вхід до квартири здійснювався гарно оформленими сходами. У нових прибуткових будинках було від 3 до 10 кімнат.
Квартири заможних містян ділилися на дві частини. Перша призначалася для сім’ї власника. Вона складалася з вітальні, їдальні, кабінету, спальні та дитячої кімнати. У другій частині була кухня, кімнати для слуг і ванна. Персоналу дозволялося виходити на вулицю лише з двору, але ніяк не з фасаду.
У 1840-х роках у квартирах почали встановлювати ванні. Однак ця мода не відразу прижилася. У Познані першою будівлею з ванними кімнатами був готель «Bazar». У 1905 році лише 18% міських квартир мали ванні кімнати.
Великою проблемою, з якою стикалися мешканці будинків XIX століття, було опалення приміщення. Для цього використовували печі, які розміщувалися в кутах кімнат. До середини століття спалювали дрова, але вони не давали тепла, внаслідок чого у квартирах було холодно. До другої половини XIX століття вже широко використовували вугілля. Каміни в той час були справжньою рідкістю, і лише через деякий час з’явилися радіатори. Центральне опалення увійшло в ужиток на початку XX століття і встановлювалося тільки в розкішних прибуткових квартирах. Станом на 1905 рік лише 1,6% квартир Познані були під’єднані до центрального опалення.
Другою проблемою було освітлення. До середини XIX століття люди використовували талові, стеаринові та воскові свічки. У 1856 році з’явилися газові лампи, проте широкого поширення вони не набули, оскільки вимагали частого чищення, та й містом ходили історії про отруєння чадним газом. У другій половині XIX століття люди почали користуватися гасовими лампами. У 1905 році до 70% квартир освітлювалися цими лампами. Навіть електричне освітлення не замінило їх, найімовірніше це було пов’язано з поганою інфраструктурою. На початку XX століття в Познані до електрики було під’єднано лише 2,6 % домоволодінь.
Інтер’єр у квартирах познанців
Домашні меблі були показником статусу господарів житла. У першій половині XIX століття в моді були прості стільці, столи, комоди. Вишукані меблі коштували дорого, тому не кожна сім’я могла їх дозволити собі. Лише в другій половині XIX століття вони стали доступними для всіх містян. Це пов’язано з тим, що в місті почали з’являтися фабрики, які вели масове виробництво меблів. Та й фінансовий стан познанців поліпшився. Також завдяки розвитку залізниці можна було дешево привозити меблі з-за кордону.
Стилі в оздобленні житлових приміщень постійно змінювалися. Ампір, що домінував у Європі в наполеонівську епоху, не прижився в Познані. Тривалий час у місті популярність мав бідермаєр, якому віддавала перевагу буржуазія. Меблі, виконані в цьому стилі, були відносно недорогими, оскільки виготовлялися на місцевих заводах. Вони відрізнялися багатою оббивкою, а для зручності в них вставляли пружини. В епоху романтизму в меблях з’явилися риси неоготичного стилю. Пізніше було створено меблі в стилі необароко. На рубежі XIX-XX століть з’явився модерн, який незабаром став домінувати не тільки в меблях, а й інших предметах побуту.
Квартири представників буржуазії та простого робітничого люду
Кожен буржуа, який поважав себе, облаштовував у своїй квартирі найкращу кімнату, яку називали вітальнею або салоном. У ній приймали гостей, проводили вечори та відзначали свята. У цій кімнаті обов’язково були крісла, диван, великий стіл, іноді піаніно і навіть рояль. На полицях шаф розставляли порцелянові сервізи та інші цінні предмети. На обклеєних шпалерами стінах висіли картини різного змісту. Ще одним важливим приміщенням у буржуазному будинку була їдальня. Головними меблями в ній були великий стіл і стілець, а також шафи для посуду і сервант.
Звичайно, складно уявити квартиру без спальні. У ній найбільше місця займали два ліжка, з’єднані разом. По обидва боки ліжка стояли тумбочки, на яких були: свічка, склянка з водою, ліки, годинник. Часто в спальнях встановлювали спеціальні столики з умивальниками. Кухня в буржуазних квартирах була просторою і захаращеною шафами з посудом. Поруч із нею була комора з продуктами. Сім’я їла в їдальні, а прислуги виключно на кухні.
Куди скромнішими були квартири дрібної буржуазії та робітників. Найчастіше в них жили багатодітні сім’ї. Люди цього класу обставляли кімнати дешевими меблями. Стіни у квартирі були розписані фарбами, а головною їхньою прикрасою були картини або портрети членів сім’ї. Кухня відігравала дуже важливу функцію, адже саме тут збиралася вся сім’я. Крім того, що була місцем приготування їжі, вона також слугувала їдальнею і вітальнею.
Згодом умови життя познанців змінювалися на краще. Щоправда, як і раніше, існував явний контраст між мешканцями розкішних прибуткових будинків і вілл і бідняками, які жили на горищах і в підвалах. Технічний прогрес вніс корективи в якість життя, зробивши домашню роботу набагато простішою, ніж у попередні століття.
