У 20 столітті Познань була тим містом, де добре розвивалася друкована преса, функціонували центри державного радіо та телебачення.
Тоді газета була найдоступнішим способом поширення інформації для всіх, особливо до, під час й після війни, пише poznan-future.eu.
У місті найпопулярнішими були такі газети: “Głos Wielkopolski”, “Gazeta Poznańska” і денна газета “Express Poznański”.
Сьогодні поговоримо про першу. Свого часу вона стала справжнім порятунком для місцевих жителів, адже була першою газетою, де писалися всі військові новини.
Коли вперше побачила світ газета “Głos Wielkopolski”? Чи мали мінуси? Як місцеві жителі сприймали газету?
Перший номер газети
«Głos Wielkopolski» вперше вийшла 16 лютого 1945 року. Це була найбільша післявоєнна газета у місті Познань.
На вихід першого випуску чекали всі місцеві жителі, адже почитати новини у Познані, Польщі та й у всьому світі, бажала більшість. Цей номер складався з 4 сторінок та коштував 20 грошей.
Найперше, що “красувалося” на газеті, було звернення до познанців Михайла Гвяздовича (воєводи Познані). Він закликав усіх не сидіти без діла та зайнятися роботою на підтримку міста.
Перший номер газети випустився тиражем 6200 екземплярів. «Głos Wielkopolski» розповідала насамперед військові відомості, новини. Також доповідала про звільнені території й всіма силами мала намір підняти настрій і бойовий дух познанців.
Оскільки газета почала випускатися взимку, очевидно, що працювалося складно. Плюс до всього, війна ще не була закінчена. Через холод люди не могли працювати довго: максимум по 4 години на день. Усі тексти писалися вручну, тож вихід випуску й затягнувся. Якби не Мечислав Францкевич, то невідомо скільки ще знадобилося часу. Чоловік про всяк випадок сховав польські шрифти спеціально: без них газети би не було.
Крім військових новин, газета ніби “була близька з читачем”, адже підіймала повсякденні питання.
Де друкували випуски
Перші п’ять років роботи редакції були, мабуть, найскладнішими. Постійної будівлі для роботи не було і працівникам часто доводилося переїжджати з одного місця на інше.
1947 року виникла ідея об’єднати будівлі на вул. Грюнвальдська 19 й Марцелінська 1-3, та відкрити редакцію в уже одному, злитому будинку. Будинки викупили за 8, 5 млн злотих. Три роки пішло на реставрацію, і вже 1950 року редакція переїхала.
У газеті працювало багато співробітників: якщо 1947 року налічувалося 260 кореспондентів, то 1950 – ця кількість зросла до 500.
Про що писав Glos Wielkopolski
Крім військової тематики, в газеті порушувалися й інші важливі питання. До того ж після довгоочікуваної події – закінчення війни варто було заповнювати сторінки іншою інформацією.
Загалом варто відзначити, що “Голос” писав про все, що пов’язане зі столицею Великопольщі і не тільки. Якщо перші роки роботи інформація публікувалася на чотирьох сторінках, то через кілька років, ледве містилася на шести.
Насамперед належну увагу приділяли економіці: земельна реформа, реконструкція та перебудова країни, продовольче постачання тощо.
Згодом стали публікувати про культуру, науку, розваги, повсякденне життя, освіту. Чим більше цікавої інформації з’являлося на сторінках “Glos Wielkopolski”, тим більше читачів додалося.
У газеті стали попереджати про майбутні спортивні змагання та різні заходи, олімпіади, концерти та свята.
Чи були мінуси
Найголовнішим мінусом газети у післявоєнний період було те, що її інформативність залежала та служила політичним інтересам. У якийсь час «Głos Wielkopolski» перетворилася на не зрозуміло що, замість журналістики були гасла, а репортажі більше не несли первісного сенсу (писати про місто в цілому).
1950-ті роки називали періодом найглибшої кризи у післявоєнній журналістиці.
Але ситуація почала змінюватися на краще, як тільки в редакції з’являлися нові співробітники: молоді та безстрашні. Вони не побоялися піти проти влади й не друкувати тільки те, що їм твердили згори.
